П'ятикласники... Ще вчора вони були маленькими, вчилися в окремому класі, ходили, мов каченята, за своєю першою вчителькою. Сьогодні вони підросли, посміливішали й бігають по всій школі, плутаючи кабінети. Вони вже дорослі. Але якою є ця дорослість?

Пропоную вашій увазі довідку про фізіологічний та психологічний розвиток підлітків.

Підлітковим віком вважають друге десятиліття життя, орієнтовно 11—15 років.

Підлітковий період — складний етап, пов'язаний зі статевою зрілістю. На початкових стадіях статевої зрілості (у дівчат — 11 —13 років, у хлопців — 12—14) значні

відхилення відбуваються в діяльності центральної нервової системи: підвищується

активність підкіркових структур головного мозку і зменшується самоконтроль. Це зумовлює добре відомі особливості поведінки підлітка: його непостійність, вибуховість,

знижений контроль за своїми діями і вчинками, які часто призводять до порушення соціальних норм поведінки.

У підлітковому віці виникає теоретичне мислення (дошкільний вік — практично дієве, ранній шкільний — наочно-образне, молодший шкільний — словесно-логічне),

спрямоване на відкриття законів, властивостей об'єктів. Воно може сформуватися тільки на основі відносно розвиненого словесно-логічного мислення. Завдання вчителя — розвивати таку операцію як дедуктивне узагальнення — від загального до часткового, або розпізнавання (у молодшому шкільному віці — порівняння та індуктивне узагальнення — від часткового до загального).

У цей період важче керувати механізмами сприймання та уваги. У деяких підлітків інструкція вчителя на мобілізацію уваги, навпаки, викликає загальмованість.

Підлітків через психофізіологічні особливості важче, ніж молодших школярів, залучити до праці, до вироблення вміння організовувати свою діяльність. Дефекти виховання проявляються пізніше. Потяг учнів до самостійності викликає негативне ставлення до готових знань, до репродуктивних видів навчальної діяльності.

Цікавість до фактів змінюється інтересом до закономірностей, до способів набуття

знань, методів, прийомів пізнання.

Підлітки виявляють бажання і готовність до співпраці з дорослими й однолітками, активність і готовність включитися в різні види діяльності.

Вони сприймають себе як особистість, у них виникає потреба в самовираженні і самоствердженні.

Перехід із початкової школи до середньої вважається кризовим у житті школярів.

Чому? Бо відбувається зміна соціального ото­чення, правил та вимог поведінки у школі

додається необхідність самостійно приймати рішення. Також впливають фізіологічні зміни, підвищується втомлюваність і емоційні збуджуваність, і через це часто знижується рівень навчальних досягнень.

Адаптація — процес пристосування індивіда до умов та вимог нового середовища, життя 

й діяльності. її результатом є пристосованість як риса особистості, що виступає показником життєвої компетентності індивіда.

Адаптація до навчання в середній ланці школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень (інколи аж до року) потрібні, щоб звикнути до нових умов. Це досить довгий процес, пов'язаний зі значним навантаженням усіх систем організму. У цей період, як ніколи, учень потребує допомоги (кваліфікованої, а не розв'язання всіх проблем за нього) вчителів, батьків. Можна і варто уникнути сутичок, зрозуміти, що відбувається з учнями, навчитися це приймати.

Аби закріпити інформацію про адаптацію п'ятикласників, пропоную декілька вправ.

Вправа «Сонечко і хмаринки»

Учасники об'єднуються у три-чотири групи. Кожна обговорює та виділяє по три типові

проблеми, що виникають у п'ятикласників і вчителів. Проблеми записують на стікерах-«хмаринках» і фіксують на основному плакаті — «сонечку». Спікер від кожної групи представляє результати роботи.

Узагальнення отриманої інформації.

Вправа «Витинанка»

Мета: наочно показати проблеми у розумінні людьми одне одного, до чого призводять неконкретні інструкції.

Усі учасники отримують по аркушу паперу.

Ведучий. Станьте у коло спиною до центру. А тепер:

• згорніть аркуш навпіл;

• відірвіть лівий куток;

• згорніть ще раз;

• відірвіть правий куток;

• згорніть ще раз;

• відірвіть лівий куток;

• згорніть ще раз;

• відірвіть правий куток.

Тепер розгорніть свої аркуші та порівняйте їх із витинанками інших учасників групи.

Обговорення

— Чи у всіх вийшли однакові витинанки?

— Чому, адже інструкції були однаковими для всіх?

Вправа «Вихід»

Учасники об'єднуються у таку кількість груп, скільки названо «хмаринок»-проблем

(тривожність, агресивність, асоціальність, невпевненість — якщо таких «хмаринок»

не було — додайте їх). Можна дати кожній групі не по одній, а по дві проблеми. Потрібно розробити рекомендації для вчителя: як враховувати ці складнощі в навчально-виховному процесі.

Групи представляють результати роботи.

Обговорення.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ІЗ ПРОФІЛАКТИКИ

ДЕЗАДАПТАЦІЇ П'ЯТИКЛАСНИКІВ

1. Враховуйте вікові та індивідуальні психологічні особливості кожної дитини.

2. Демонструйте свою віру в її успіх.

3. Створюйте ситуації успіху.

4. Акцентуйте увагу учня на його досягненнях, перемогах.

5. Вказуючи на помилки, означуйте шлях до їхнього виправлення.

6. Корисним є створення системи диференційованих класів. Так кожній дитині припадає значно більше індивідуальних контактів з учителем. Спілкування стане індивідуалізованішим, пристосованішим до особливостей учня, його характеру.

7. Порівнюйте якість роботи дитини лише з її власними (попередніми) результатами, а не зі здобутками інших учнів.

8. Уникайте у своєму мовленні слів-заперечень.

9. Підтримуйте і заохочуйте прояви активності в роботі на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших на їхні досягнення, підвищувати статус у класі.

10. Частіше спілкуйтеся з кожним учнем, а не помічайте його лише тоді, коли він зробить щось погане. Не провокуйте дитину на погані вчинки, лише аби завоювати вашу увагу.

11. Розрізняйте особистість і поведінку.

Вчинок потребує санкції, а особистість — підтримки.

12. Пам'ятайте, що навчання — один із найважчих видів праці, але розумові сили та потенціал дітей неоднакові. Не варто вимагати від учня неможливого. Краще визначити, до чого він схильний та як розвинути його розумові здібності.

13. Для встановлення гарних стосунків між дітьми у класі й формування у них конструктивних навичок взаємодії можна проводити заняття: «Що таке дружба?»,«Людина у незвичних ситуаціях», «Вчимося ефективно спілкуватися» тощо. Така робота буде ефективнішою, якщо заняття матимуть практичну спрямованість і проводитимуться в інтерактивних формах.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПІДЛІТКА

1. Виявляйте зацікавленість шкільними справами своєї дитини.

2. Обговорюйте складні ситуації, конфлікти, що виникають у школі, намагайтеся їх спільно вирішити.

3. Допомагайте у знайомстві з новими вчителями (вивченні їхніх імен, з'ясуванні рис характеру). Ніколи не говоріть погано про вчителя та школу в присутності дитини.

4. Заохочуйте звертатися по допомогу до вчителя, коли щось незрозуміло.

5. Заохочуйте підлітка брати участь у корисних справах, гуртках тощо. Спрямовуйте енергію у правильне річище, бо вона може вилитися на непотрібні справи.

6. Демонструйте свою віру в успіх дитини.

7. Створюйте ситуації успіху.

8. Акцентуйте увагу дитини на її перемогах.

9. Вказуючи на помилки, означуйте шлях до їхнього виправлення.

10. Порівнюйте досягнення дитини лише з її власними (попередніми) роботами, а не

з роботами однокласників чи друзів.

11. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини

у навчанні та всіх її справах.

12. Частіше спілкуйтеся з кожною дитиною, а не помічайте її лише тоді, коли вона

зробить щось погане. Не провокуйте дитину на погані вчинки лише задля завоювання

вашої уваги.

13. Розрізняйте особистість і поведінку. Вчинок потребує санкції, а особистість — підтримки.

14. Любіть свою дитину і показуйте їй свою любов