Спробуйте спочатку розібратись у поведінці дитини, уважно її вислухайте, а потім уже дійте; ваше перше враження про те, що реально відбувається з дитиною, а отже, і ваша реакція, можуть бути неадекватними.

Реагуйте не на всі вчинки сина чи доньки, які вам не подобаються. Інакше ви досягнете лише того, що закріпите небажану поведінку дитини. Якщо ж ви звертаєте мало уваги, коли вона добре себе   поводить,   то   дитина сприйматиме це так: "Хочеш, щоб дорослі звернули на тебе увагу - дратуй їх".

Багато батьків, подібно до колекціонерів, накопичують своє роздратування проти дітей. Ко-лись воно лавиною вихлюпне на сина чи дочку. Замість цього спробуйте розібратись у своїх почуттях,   спричинених   дитиною.

Не ведіть з дитиною "боротьбу за владу". Син або донька не бажають виконувати ваші ви-моги: "Я не хочу! Не буду і край!" Як уникнути протиборства? У кожній сім'ї є свої правила, і головне - логічні, батьки, переконуючи дитину, можуть опиратись на них. Цю бесіду краще провести, спочатку вислухавши дитину, а потім прийняти рішення, яке містить деякі обмеження для дитини.

Уникайте багатослів'я, розмовляйте спокійно і твердо. Не піддавайтеся спокусі увійти з ди-тиною у безплідну суперечку, яка поведе до з'ясування, хто головніший. Якщо ж суперечку припинити не вдається, можна навіть вийти з кімнати, демонструючи, що розмову закінчено, рішення прийнято і потрібно переходити до інших справ; часто протиборство дитини - це спосіб ствердити себе: "Я теж доросла, теж самостійна, можу думати і приймати рішення", - ось, що вона сказала б, якщо змогла би сформулювати свої почуття. Частіше давайте їй відчути, що ви зважаєте на її думку, що й її судження можуть бути для вас авторитетними.

Уникайте в сім'ї надмірних заборон. Проте тих, які вже існують, не варто порушувати - дитина повинна усвідомлювати це, інакше на неї чекає покарання. Батьки ж повинні бути послідовними у своїх діях і якщо вже пригрозили покаранням, то погрозу слід здійснити. Немає потреби говорити, що покарання має відповідати вчинку, дитина повинна розуміти, за що її покарано. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання - остання і найтяжча за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

• покарання - це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне;
• покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали та нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим;
• краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою;
• покараний - вибачений. Інцидент вичерпано - сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи - жодного слова. Не заважайте починати життя спочатку;
• хоч би що там трапилося, хоч би якою була провина, дитина не повинна сприймати покарання як перевагу вашої сили над її слабкістю, як приниження;
• дитина не повинна боятися покарання. Найуразливіше для неї - ваше засмучення.