Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності.

Сьогодні в країні створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях, враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної  життєдіяльності.

В умовах посиленого росту об’єму інформації, що поступає, через швидкі зміни в інформаційному світі, певні знання швидко «старіють» і стають непридатними для прогресивного застосування. В суспільстві виникає потреба в особистостях, здатних до самореалізації, до саморозвитку, в людях, які мають нестандартне мислення, які можуть внести нову якість у соціальне і виробниче життя, у культуру народу. Тому проблема розвитку інтелектуальних та творчих здібностей школярів викликає гострий інтерес.

     Такі якості можуть бути сформовані у процесі спеціально організованих педагогічних впливів в системі освіти, яка  прагне до творчого вирішення проблем через використання сучасних інноваційних технологій для досягнення визначеної мети.

     Принциповим для себе вважаю досконале володіння методикою викладання фізики і фахову компетентність. Бачу сенс  педагогічної діяльності у створенні умов для проектування особистісно значимої траєкторії розвитку кожного учня, реалізації його здібностей,  пристосованого  до техногенно–економічних, соціальних змін, які сьогодні відбуваються у суспільстві

      Основним  орієнтиром у моїй діяльності є акцент на професійне самовизначення сільських школярів, оволодіння ними методами творчої праці, експериментальної діяльності в умовах інформаційного буму, здатність їх бути конкурентноспроможними із врахуванням тенденцій до світової інтеграції та глобалізації.

       Концептуальними засадами моєї педагогічної діяльності є реалізація парадигми особистісно орієнтованої освіти, спрямованої на формування творчої особистості і майбутнього фахівця – громадянина України, професіонала, гуманіста.

     Тому для мене вирішальним є обрання стратегічної мети: реалізація інтелектуальних здібностей та творчого потенціалу учнів під час вивчення фізики крізь призму сучасних методів навчання.

    Спектр прийомів моєї педагогічної діяльності найрізноманітніший, але головним критерієм відбору слугує результативність.

    Під час конструювання, організації та проведення уроків дотримуюся вимог, що сформульовані у працях В.Онищука, який виділяє такі їх групи: виховні вимоги, дидактичні вимоги, психологічні вимоги, гігієнічні вимоги, дотримання правил з техніки безпеки, вимоги до організації домашнього завдання.

   Тому, розробляючи моделі сучасного уроку, застосовую психодіагностику, мікродослідження. Зробивши головним об'єктом уваги індивідуальність учня, працюю над створенням «банку даних» про індивідуальні можливості учнів, розробляю методики анкетування, тестування, спостереження.

У зв'язку з цим розробила пам'ятку про вимоги до уроку:

-  Кожний урок розглядаю як окрему ланку у загальному ланцюгу уроків теми.

-   Урок повинен мати закінчений характер і розв'язувати певні навчальні і виховні завдання.

-  На кожному уроці залучаю учнів до активної участі у навчальному процесі, вчу їх самостійно здобувати знання.

-  Кожний урок намагаюся зробити ефективним.

На мою думку,  творчо працюючий вчитель прагне, щоб учні свідомо оволодівали фізикою (предметом, що формує сучасне розуміння закономірності будови світу) та розуміли, як отримуються наукові знання; вчилися використовувати спостереження, висувати гіпотези, робити теоретичні висновки та проводити ек­сперименти.

Вже вкотре переконуюсь, що сучасні уроки — це уроки, на яких мають переважати:

-   інтелектуальна активність;

-   допитливість;

-   компетентність;

-   вміння дискутувати;

-   незалежність мислення;

-   самокритичність.

У сучасному уроці продумую кожен окремий його елемент. Намагаюсь визна­чати педагогічні ситуації, що ведуть до розпізнавання, упорядкування й систематизації знань, виявлення і пояснення суті досліджуваного, перетворення і застосування знань на практиці.

Якою бачу роботу вчителя з виділення основних моментів уроку? Це перш за все:

-         визначення місця уроку в розкритті теми. Підставою для визначення місця уроку служить загальноприйняте планування теми. Воно дає мені можливість усвідомити значення певного уроку в системі інших;

-         виділення основної дидактичної мети: засвоїти знання; конкретизувати їх чи розширити; поглибити, застосувати, проконтролювати уже наявні знання; опа­нувати нові вміння;

-   формулювання освітніх, виховних й розвиваючих завдань уроку. Вимоги програми до знань і умінь, а також аналіз змісту матеріалу в підручнику дають можливість сформулювати завдання уроку.

     Аналізуючи зміст матеріалу, виділяю те, що підлягає вивченню. Зміст матеріалу дозволяє виділити можливості ознайомлення учнів з методами наук (експеримен­тальний, теоретичний, спостереження та ін.). Аналізуючи зміст матеріалу, уточнюю завдання з виховання і розвитку учнів, що будуть розв'язуватися на цьому уроці. Свою головну роль — роль педагога — на кожному уроці бачу в наступному:

-   навчити учнів самостійно аналізувати інформацію,

бачити прорахунки у висловлюваннях однокласників,

-         аргументувати свою думку,

-         вміти відстоювати або переглядати її в разі необхідності,

-         відшукувати оптимальні рішення.

      Проведення уроків я розпочинаю не з повідомлення готової інформації про фізичні об'єкти та явища, а із організації сприйняття учнями самих матеріальних або матеріалізованих об'єктів та явищ. Учні спостерігають їх та відкривають для себе, включаючись у діяльність, що має на меті дослідження структури, властивостей, взаємозв'язків, сутнісного значення цих компонентів. У результаті учіння школярі здобувають власні емпіричні знання, які далі збагачуються теоретичними знаннями про ці ж об'єкти та процеси  (засобами підручника, додаткової літератури, слів учителя). Такий підхід до вивчення навчального матеріалу сприяє формуванню пізнавального інтересу, збагачує індивідуальний досвід учня, забезпечує найголовніше - діяльнісний підхід до навчання. Оскільки фізичні знання є основою для формування в учнів вмінь вести спостереження, виконувати експеримент, самостійно отримувати і переробляти інформацію, тому досвід творчої діяльності учнів я формую через проблемний характер вивчення матеріалу, розв'язання творчих завдань, які потребують самостійного вирішення.

     Максимально органічною для мене є інтерактивна модель уроку, яка дає змогу інтенсифікувати процес вивчення фізики, забезпечити особистісно орієнтований підхід, змоделювати життєві ситуації, створити атмосферу співробітництва, творчих взаємин у навчанні. З досвіду знаю, що найрезультативнішими є ті уроки, на яких вдається залишитися на позиції партнера, уникнути менторських настанов, коли процес навчання проходить мимоволі, ненав’язливо і природно.

       Навчально-розвивальний простір, над створенням якого я працюю, характеризується різними інформаційними потоками. Логічним продовженням моєї діяльності є застосування інформаційно – комунікаційних технологій у викладанні фізики. Працюючи у звичайній сільській школі, своїм завданням бачу забезпечення умов для формування інформаційної культури учнів, яка б забезпечила їм рівний доступ до якісної освіти. Це, певною мірою, робить реальною  конкурентноспроможність моїх випускників серед абітурієнтів та на ринку праці.

       Комп’ютер під час моїх уроків - «живий та активний» учасник інтерактивного спілкування. Тому він мотивує, стимулює, демонструє, оцінює. Мультимедійний супровід уроку дає змогу побачити фізичний процес,  продемонструвати експеримент навіть за відсутності чи обмеженості  фізичних приладів. Надзвичайно збагатило   ресурсне забезпечення моїх уроків  використання інформаційного поля мережі Інтернет.

 З метою забезпечення активної пізнавальної діяльності учнів, реалізації їх інтелектуальних та творчих здібностей поряд із методами організації навчальної діяльності під керівництвом учителя  застосовую методи самостійної роботи учнів. Щоб навчити учнів самостійно працювати, я формую у них прийоми навчальної діяльності за допомогою структурно-логічних схем, блок-схем, різноманітних алгоритмів, які не допускають хибних кроків, спільно з ними складаємо «правила» проведення спостережень, постановки експерименту, розв'язку задач і т. ін. Серед цих дій важливе місце посідає навчання учнів самоконтролю за своєю діяльністю.

Як я це здійснюю? Перш за все привчаю їх систематично ставити собі запитання, починаючи із загальних: «Яка мета даної дії (Для чого я це роблю?)», «Чи правильно я чиню?» — і, згідно з відповідями, коригувати свою роботу. Далі навчаю учнів оперувати фізичними величинами і формулами, а перевіряти свої дії

-   за допомогою математики.

Справа в тому, що багато хто скаржиться на слабку математичну підготовку школярів, і, дійсно, впадає в очі невміння проводити навіть найпростіші перетворення формул; наприклад, дехто з учнів класу не може визначити масу із