Активізація саморозвитку учнів під час вивчення фізики через призму акме-мотивації - Мои статьи - Каталог статей - Чемеровецький районний методичний кабінет
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мои статьи

Активізація саморозвитку учнів під час вивчення фізики через призму акме-мотивації

   Одного разу, гортаючи одну із книг Анатолія Гіна, зустріла слова «Учителі різні – адже вони виростають з учнів» [1; с. 3]. І роздуми над тим, якими стануть мої учні, набрали більш глибокого та осмисленого характеру. Саме вони дали мені поштовх до необхідності переглянути урок з усім його обрамленням  як основу, плато для навчання та виховання. Результати вилились у наступні закономірності:

1.     Ми часто говоримо, що життя бурхливо розвивається, не стоїть на місці і т. д. Але, уявімо, як би сказав про плин життя будь-який пересічний житель, наприклад, у V столітті,  X або ж  XVII ? Більш ніж впевнена, його слова були б аналогічними.

2.     Ми прагнемо виростити особистість, здатну долати життєві труднощі, знаходити шляхи розв’язання проблем, що виникають. Але хіба ж у сиву давнину батько не навчав сина вірити у мрію і робити крила для польоту?

3.     Ми акцентуємо увагу на креативності та інноваціях, на неординарності творчої особистості, яка має у всьому власний почерк і свій погляд. Але хіба не багато років до нас Ейнштейн сказав: «Усі знають, що зробити це неможливо. Але знаходиться один дивак, який цього не знає. Він і робить винахід» [4].

   Із  встановлених закономірностей, формулюю для себе постулати, що вимальовують портрет особистості, яка має стати вінцем роботи вчителя:

              Це  особистість, здатна не відставати від прискорення науково-технічного прогресу [2].

               Це  особистість, яка не тільки ставить цілі в житті, але й формує стратегію їх досягнення.

                Це особистість, здатна будувати варіанти акмеограм свого розвитку, обирати та реалізувати прийоми технології переходу з одного рівня професіоналізму на інший, більш високий, здатна долати перепони на шляху досягнення вершини розвитку [3].

   Здавалось би, тепер дані постулати можуть сміливо лягти в основу доведення моїх педагогічних теорем. Та ні. У них не вистачає, мабуть, головного – якісних барв. Адже, вважається незаперечним, що поняття особистого зростання, особистісної самореалізації містять як кількісні, так і якісні характеристики: людяність, благородність, духовність, глибину, честь, душу.

    Очевидно, що самореалізація людини у суспільстві неможлива без розуміння своєї сутності, усвідомлення власних можливостей, потенціалу. Саме тут виникає, як один із найважливіших аспектів розвитку, потреба у зростанні акмеологічних якостей особистості, які забезпечують рух людини до поставленої мети. До цих особистих якостей належать акме-мотивація та акме-здібності. Слідуючи психологічній термінології, акме-мотивація – це спрямованість достатньо зрілої особистості на розв’язування акмеологічних завдань психічного й професійного розвитку, а також на забезпечення його поступового характеру . Говорячи просто, мій учень повинен знати, навіщо він це робить [3].

    Ось так і з’явилась  палітра для розв’язання проблеми «Активізація саморозвитку учнів через призму акме-мотивації». Далі вчитель стає художником, разом з тим надає можливість і своїм вихованцям творити власні шедеври. В руках кожного педагога – набір однакових фарб (методів, засобів, прийомів), та зрозуміло, що картина у всіх буде різна, адже кожен використає лише те, що близьке, рідне, потрібне, навіть інтуїтивно необхідне лише йому і його учням.

   Що ж обираю я ? Для мене важливо всі етапи уроку, як щаблі досягнення конкретної мети, зробити неповторними, оригінальними, такими, що спонукають уяву і творчість, діяльність і мислення.

   І щабель

  Фізика – наука про життя

…А «мистецтво жити – це особливе вміння та велика майстерність у творчій побудові особистістю життя» [2; с. 7].

   Звичайно, завдання на урок підбираються за рівнем складності. Та особливістю кожної вправи, кожної задачі стає те, що вона не є остаточно завершеною, такою, що не має продовження, а  є стартовою для  іншої, більш складної. Розв’язавши елементарне завдання, учень має відмітити для себе його важливість у наступній діяльності.

   Прикладом є складання «Бібліотеки формул», «Словника термінів».

   Задачі прикладного характеру актуальні у будь-якому віці. На уроках вивчення тиску твердих тіл і рідин учні із великим задоволенням і відповідальністю «стають» робітниками, шоферами, конструкторами, архітекторами, першовідкривачами, просто туристами, розв’язуючи завдання типу:

1.     Чому шапочки цвяхів роблять широкими, а вістря – гострими?

2.     Чому колеса трактора широкі? Чому кількість коліс у вантажних автомобілів більша, ніж у легкових?

3.     Для чого будинкам фундамент?

4.     Для чого людина, яка пересувається по снігу, одягає лижі?

5.     Як врятувати людину, яка проламалась крізь лід на річці?

6.     Як правильно вибрати заплічний мішок, вирушаючи у подорож?

Питання, пов’язані з практичною діяльністю,  дають учням можливість відчути важливість прийнятого рішення, формують риси відповідальної та цілеспрямованої людини, що особливо потрібне у майбутньому.

 Високий рівень діяльності передбачає прийом «Свій приклад», коли учні самостійно складають задачі, опрацювавши новий теоретичний матеріал.

Завжди активізує діяльність прийом «Міні-музей». Музей створюється вчителем із будь-яких побутових або ж технічних предметів. Учням пропонується описати «експонат» з точки зору фізики – побачити у ньому застосування фізичних законів, явищ, теорій. Міні-музей може бути створений і учнями на уроці – спонтанно із підручних та оточуючих предметів. Діяльність такого типу ілюструє твердження «Фізика - усюди», дає змогу учням наблизити фізику, як науку, до реалій.

ІІ щабель

«Фізика - це наука, що навчає ефективній діяльності» [2; с. 7]

При підборі завдань на закріплення знань, повторення матеріалу слідую принципам:

-         знання – мобільні;

-         завдання ініціюють критичне мислення;

-         учні – відповідальні за свої дії [2].

Широко використовую «Завдання на вибір». Учні отримують низку питань, задач; вибір – широкий, присутня свобода вибору (те, що для дитини є особливо значимим).

-         Ефективними на уроках є ділові ігри, що сприяють розвитку професійних компетентностей. Дуже часто ділові ігри поєдную з науково-дослідницькою діяльністю учнів.

     Науково-дослідницька  робота активізує  саморозвиток учнів, прагнення до самовдосконалення. Кожен учень отримує реальну можливість оцінити свій потенціал та навички у різних сферах: дослідницькій, спікерській, інформаційно-технологічній. І, що важливо, робота у групі – це своєрідне маленьке підприємство, організація, де проходить становлення учня як особистості, формуються якості професійні (цілеспрямованість, наполегливість, комунікабельність, прагнення до власного росту).

Активізує мислительну  діяльність, спонукає вдосконалювати вміння конкретизувати та узагальнювати гра «Кажи мені – «так» чи «ні»». Вчитель або учень загадує фізичний предмет (термін, прилад, явище, ім’я вченого і т.д.). Інші учні задають йому питання, які мають привести до розгадки. На питання можна дати лише відповіді «так» чи «ні». Звичайно, в даному випадку  відіграє роль і вміння сформулювати питання, і швидкість думки, і спосіб міркування, і асоціативне мислення, і глибоке знання обговорюваної теми.

     ІІІ щабель

     Фізика – наука пошуку і проб

   Усім відомо, що відкриття робляться не відразу. Шлях до них переповнений тернами, помилками та припущеннями, часто із домішкою дива.

   Тому у своїй роботі практикую теж «домішку» фантазії. Прийом «Ти віриш?» дозволяє поєднати реальність із дещо фантастичними добавками. Учні ж мають оцінити ситуацію і провести чітку межу між тим, що існує насправді, і тим, що вигадане. Завжди ефективним є прийом «Спіймай помилку». Він виправдовує цілі і під час лекцій, і під час актуалізації знань, і під час узагальнення матеріалу [1].

   Акцентую увагу на вмінні висувати гіпотези, прогнозувати явища, потім проводити досліди, спостереження з метою підтвердження або ж спростування тверджень.

IV щабель

Фізика – постійний рух

Мої учні, як і я, - вірять у те, що нічого неможливого для людини не існує. Потрібно лише докласти зусиль і наполегливо працювати , не зупинятись на досягнутому, завжди уміти об’єктивно оцінити свої потенційні можливості і правильно їх застосувати. Кожне розв’язане завдання – це велике досягнення та успіх мого учня. Яскравою рисою моїх вихованців є політ думки, свобода мислення і особлива гравітація. Вони здатні генерувати  нові ідеї, розширюють коло однодумців, оновлюють і мене щодня.

Траєкторія руху особистості – усвідомлена та керована лінія лише тоді, коли людина осмислено крокує вперед, розуміє справу, якою займається, здатна заради мети міняти себе, вдосконалюючи свою сутність. Впевнена, що мої вихованці саме такі. Не приховую, що і для мене найважливішим є рух – не просто механічний, а здатний долати труднощі, емоційний і насичений, наповнений барвами спілкування, часом непередбачуваний, і обов’язково комусь потрібний.

 

 

Список використаної літератури:

 

1.     Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки. – Луганськ, 2005. – 84 с.

2.     Горшкова О.Г.Усвідомлення своїх можливостей на шляху  професійного самовдосконалення.// Фізика в школах України. – 2011. - № 13-14.

3.     Кафедра педагогіки и педагогической психологи факультета психологии МГУ: интернет-ресурс// Режим доступа: http://www/psy/msu/ru / bout / kaf / pedo.html.

Смішні історії з життя фізиків. Цікаві факти з усього світу: інтернет-ресурс// Режим доступу: www. nou-svetofor.ru/.
Категорія: Мои статьи | Додав: chemrmk (05.09.2013)
Переглядів: 531 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]