Стресова ситуація: допомогти самому собі - 25 Серпня 2014 - Чемеровецький районний методичний кабінет
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2014 » Серпень » 25 » Стресова ситуація: допомогти самому собі
16:50
Стресова ситуація: допомогти самому собі

Стресце не те, що з вами сталося, а те,

як ви це сприймаєте

У житті кожної людини інколи виникають стресові ситуа­ції. Здебільшого ті, хто пережив травму, поступово повертаються до звичного життя, а дехто ще впродовж тривалого часу перебуває в посттравматичному стресі. Щоб подолати цей стан, можна звер­нутися по психологічну допомогу до фахівця — практичного пси­холога — або розповісти про свої переживання, душевний біль близькій людині. Однак якщо з певних причин це проблематично, важливо вміти допомогти самому собі. Адже іноді людина може до­помогти сама собі навіть більш ефективно, ніж хто-небудь інший. Бо без бажання людини пережити своє горе, позбутися тяжких пережи­вань (а ще й спробувати допомогти своєму другу, дитині тощо подо­лати стан безвиході, сум'яття, відчаю, розчарування) будь-яка допо­мога буде недостатньо дієвою.

То що людина може зробити в ситуації, яку, на перший погляд, ні зрозуміти, ні змінити, ні пережити неможливо?

Шляхи розв'язання стресової ситуації

Існує чимало способів подолання стресового стану самотужки. Людина, яка прагне допомогти собі сама, має їх знати. Тож розгляне­мо їх детальніше.

Коли людина переживає високий рівень стресу, тіло наче при­пиняє її слухатися. Страх паралізує і не дає змоги рухатися, думати, приймати будь-які рішення. У такому разі спочатку потрібно мак­симально зосередитися, зорієнтуватися в просторі, відчути своє тіло, руки, ноги, голову, усвідомити, що «все це моє» і «я це контро­люю». Можна зробити кілька нескладних фізичних вправ, прийня­ти теплий душ. Це допоможе розслабитися, перевести дихання, сконцентруватися на тілесних відчуттях, знімаючи загальне оціпеніння, приводячи себе до тями («я живий, отже, можу міркувати і мислити»).

Важливо також переконатися, що світ навколо — реальний («я в саду, навколо мене дерева, чую, як шелестить листя, я йду по піщаній доріжці»).

       Далі потрібно усвідомити психотравматичну реальність, тобто те, що відбувається або те, що вже сталося. Якщо стресова ситуація вже відбулася, її потрібно усвідомити як факт, і переживати, не руй­нуючи себе, наприклад, почуттям вини чи ненависті, помсти тощо. Причин того, що сталося, може бути безліч. Людині складно охопити їх усі, однак треба розуміти, що змінити нічого вже не можна, а от за­шкодити собі чи комусь — цілком.

Якщо ситуація, що травмувала, триває, варто усвідомити свою роль у ній, оцінити свої можливості («чим я можу бути корис­ним», «кому я можу допомогти») і спрямувати їх на те, щоб усе за­кінчилося благополучно. За таких умов почуття вини може й не ви­никнути.

Бажано, щоб поруч із людиною, яка переживає стрес, був хтось, хто підтримав би її добрим словом, усмішкою, допоміг кон­кретною справою, навіть буденною: купив продукти, приготував обід тощо.

Під час спілкування слід уважно слухати одне одного, піклу­ватися, реагувати спокійно, без агресії, дати людині, яка пере­жила стрес, можливість поплакати, виговоритися. Важливо їй співпереживати. Обійняти, взяти за руку, подивитися в очі та по­бачити в них підтримку — щоб відчути контакт, те, що людина в складні моменти не залишилася сама, що поруч той, хто теж переживає та шукає способи розв'язання складної психотравмуючої  ситуації.

Любов та співчуття подарують також домашні улюблен­ці. Найліпшими «лікарями» визнано собак, кішок і коней.

Заспокоїтися, відволіктися, віднайти баланс між внутрішнім світом і навколишнім середовищем дасть змогу прогулянка на свіжому повітрі, безпосереднє спілкування з природою. Улюблена кімнатна рослина або дерево біля будинку теж можуть «пожаліти» людину, яка переживає горе. У стані стресу також можна послухати улюблену музику. Усе це додає енергії, життєвого тонусу, поліпшує самопочуття та дарує хороший настрій.

Опісля травматичної ситуації корисно замислитися, як жити далі. Піклування про перспективу, про найближче майбутнє — те, що буде через годину, завтра, післязавтра, через місяць, — дасть змогу активізувати резерви, які є в кожної людини. Це фізичні, психічні, емоційні, інтелектуальні, моральні та інші можливості, які відкривають перед людиною широкий простір для діяльності.

Якщо людина перейматиметься не лише своїми проблемами і способами їх розв'язання, а також дбатиме про інших, намагати­меться допомогти їм переживати складні хвилини їхнього життя, це дасть їй змогу повірити в свої сили, упевнитися у своїх намірах і пошуках шляхів їх втілення в життя. Вона зможе усвідомити свою відповідальність як за те, що відбувається «тут і тепер», так і за те, що відбуватиметься завтра: і не лише з нею, а й тими, хто її оточує («Завтра ми разом провідаємо подругу, яка лежить у лікарні: ти купиш фрукти і кефір, я — ліки, візьмемо з собою відеозапис святкування Нового року. А основне подарувати їй своє душевне тепло, підба­дьорити хвору»).

Щоб подолати стрес, варто шукати позитив, реалізувати свої наміри та плани. Навіть у незначних успіхах (провідав друга, по­мив підлогу в квартирі) потрібно усвідомлювати свої дії, помічати прогрес, розвиток. Варто бути відкритим для нового, хорошого, світлого, помічати в інших «паростки одужання», підтримувати їх в ефективному розв'язанні травматичної ситуації, ділитися до­свідом.

Важливо не лише помічати хороше, а й самому бути джерелом позитиву, висловлювати підтримку іншим. Не варто соромитися ра­діти життю, сміятися і жартувати. Слід спілкуватися з добрими, хо­рошими, щирими людьми, обмінюватися позитивними емоціями.

Допомогти собі — означає позитивно відчувати, думати, діяти, спілкуватися. Варто налаштовувати на це і тих, хто поруч, і разом діяти конструктивно. Слід змінювати відчай і гнів на надію та прощення. А силь­ні переживання спрямовувати в творче русло. Хвили­ни творчості, натхнення (під час написання віршів, ма­лювання, ліплення, вирізання з дерева, фантазування) дадуть змогу відчути свіжий потік енергії, по-новому поглянути на ситуацію, що непокоїть, порівняти себе «вчорашнього» і «сьогоднішнього». Не варто забувати про те, що сталося, про наболіле, адже це своєрідний життєвий урок, випробування. Слід пам'ятати, що в кож­ної людини завжди є перспектива і широкі можливості змінюватися на краще, ідучи назустріч світу, людям, і ліпшому в самому собі й від­повідно змінювати навколишній світ. Адже якщо неможливо впли­нути на хід подій, варто спробувати змінити своє ставлення до того, що відбувається.

За бажанням людина може зміцнити свою стресостійкість. Для цього варто обмежувати «споживання» інформації, яка засму­чує. Бажано читати хороші книжки, дивитися високохудожні фільми, пригадувати улюблені казки — у них море життєвої мудрості. Допо­можуть налаштуватися на позитив також притчі.

Притча про добро і зло

Колись давним-давно старий індіанець розповів своєму внуку одну життєву істину:

— Усередині кожного з нас іде боротьба, що дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк є втіленням зла , заздрощів, ревнощів, егоїзму, самолюбства, брехні. Другий — добра: миру, любові, надії, люб'язності, істини, доброти, вірності...

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі слова­ми дідуся, на мить замислився, а потім запитав:

— А який вовк зрештою перемагає?

На обличчі старого індіанця з'явилася ледь помітна усміш­ка. Він відповів:

— Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Категорія: Психологія на щодень | Переглядів: 624 | Додав: chemrmk | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]