Вирости емоційно здорову дитину нині стає дедалі складніше. Адже наш час – це час неспокою та нестабільності. Як правило, дорослих найбільше турбує, де і як заробити гроші, щоб покращити матеріальний стан своєї сім’ї. Акцентуючи всю свою увагу на цьому аспекті людського буття, ми втрачаємо те, без  чого людина перестає бути людиною. Збагачуючись матеріально, людина  часто бідніє емоційно й духовно.       

      Не секрет, що батьки мають забезпечити дітей одягом, їжею, гідними умовами для життя. Але, крім цього, вони відповідають за їх розумовий, а також емоційний розвиток особистості.

     Я як  психолог хочу порадити, щоб забезпечити повноцінний розвиток особистості, необхідно задовольнити низку її потреб.

     Потреба правильної самооцінки – одна з головних для дитини. Дитина, яка переоцінює свої здібності та можливості, ставить себе вище за інших: мовляв, вона – унікальна особистість, тому слід виконувати будь-яку її примху. Дитина, яка недооцінює себе, постійно непокоїться: «Я не така розумна, сильна і красива, як інші. Я погана». Ми повинні  допомогти дитині, дати їй відчути її значущість – нам під силу, і ми маємо сформувати в дитини адекватну самооцінку.

     До того ж, дитині необхідний наш захист. Вона має відчувати, що вона в безпеці. Це ще одна притаманна всім дітям потреба. У нашому нестабільному суспільстві батькам не завжди вдається її задовольнити. Дедалі частіше можна почути з уст дітей таке наболіле запитання: «Ти мене не залишиш?» Адже багато хто з їхніх друзів живе в неповних сім’ях. А якщо сім’я неповна, то страх дитини зростає ще більше.

     Дитині необхідно навчитися налагоджувати взаємини. Вона має вміти спілкуватися з людьми на рівних, вміти потоваришувати, дарувати любов і бути вдячною за виявлену до неї любов. Інакше вона ризикує замкнутися в собі й на все життя опинитися в ізоляції.

    Необхідно, щоб батьки допомагали дітям розвивати їхні здібності. Тоді діти відчувають внутрішнє задоволення, яке приходить, якщо людина реалізує себе, свої здібності.

     Усі згадані вище потреби дітей це законні дитячі потреби. Однак я вважаю, що потреба в любові – основна людська потреба. Адже людина створена з любові, з любов’ю і для любові. Якщо дитина вміє віддавати і приймати любов, відчувати її, всі дитячі починання будуть успішними.

Як любити підлітка

     Перехідний період сам по собі небезпечний, однак підліток, який вступає в цей період життя без упевненості в любові оточення, надзвичайно вразливий.  Діти, які не знали безумовної любові, самі звикають  давати любов в обмін на щось. До цього часу вони вже достатньо оволоділи мистецтвом маніпулювати батьками. Поки такому підлітку не перечать, він привітний, милий, любить батьків. Але тільки-но йому щось не сподобається, він перестає їх любити, поважати, слухатися. Відповідно, батьки, які не вміють любити безумовною любов’ю, взагалі позбавляють дитину своєї любові. Підліток стає злостивим, роздратованим, жорстоким.

Що таке безумовна любов?

     Безумовна любов – це найвища форма любові. Ми любимо дитину просто за те, що вона є, незважаючи ні на що. Ми приймаємо дитину будь-якою. Це не значить, що батьки мають схвалювати погані вчинки своєї дитини. Батьки мають на них реагувати. Але їм необхідно пам’ятати: щоб дитина не зробила, вони від неї не відречуться. Так має бути. Часто дітям доводиться завойовувати батьківську любов різними способами. Батьки люблять дитину, але з умовою: вона має добре вчитися, добре поводитися. Лише тоді вона отримує подарунки, привілеї, заохочування. Звичайно, ми маємо навчати й виховувати дітей, але спершу необхідно сповнити їхні серця впевненістю в нашій безумовній любові. Це потрібно робити регулярно, щоб упевненість не зникла. Тоді в дитини не виникатиме страху, почуття провини, а навпаки – вона буде почуватиметься потрібною.

     Існує думка, що, керуючись цим принципом, можна зіпсувати дитину. Це неправда. Частіше дітей псує дефіцит батьківської уваги. Не заперечую, що дитині може нашкодити й любов, але тільки тоді, коли батьки не вміють її правильно виявляти. Їм необхідна безумовна батьківська любов, як рослинам потрібно тепло, сонце й вода. Звичайно, ми не досконалі, не завжди ми вміємо любити, не ставлячи умови. І, зрештою, будемо відвертими: нам також потрібна безумовна любов. Хто любитиме нас?

     Як кажуть у народі: «Як гукнеш, так і відгукнешся. Наші діти – це наша старість». Чим більше зусиль ми докладаємо, тим ближчі ми до ідеалу безумовної  любові.

    Наталія Тиха-практичний психолог Чемеровецького НВК №2